27 років-це багато, чи мало? Погляну на своїх дорослих синів –так, багато. Зайду в клас, де радо вітають діти моїх же випускників- так,  багато.  Загляну до себе в душу – ні, там ще весна, там іще 16.  І знову йдеш туди, де завжди неспокій, де завжди шум, гам, туди – де ти постійно комусь потрібен. Потрібен ти, а чи потрібні тобі? Учиш, навчаєш, повчаєш… І на мить зупинившись , розумієш, що багато чому навчаєшся у них ти! Учишся крокувати в одну ногу з часом, разом з ними поринаєш у світ соціальних мереж, учишся   розуміти сучасну молодь.  Концепція Нової української школи задекларувала перехід до нових цінностей, максимальної орієнтації на особистість учня, Особистість, патріот, новатор - таким повинен бути випускник сучасної школи. А яким же тоді повинен бути вчитель? Скільки знань, сил, енергії потрібно щоб відповідати цим вимогам. Що ж знову нам спокій тільки сниться...  Бо вчитель - не професія, Бо вчитель - стан душі. Важкі і суперечливі часи сьогодення. Виховання стає пріоритетним напрямком роботи класного керівника. А я  впевнилася у тому, що патріотизму у наших дітей більше , ніж у багатьох дорослих: бо Україна для них єдина – єдина країна, де вони народилися  і живуть.   І Росія для них така ж країна сусідка – як Польша, як Білорусь. Та ні, на жаль, не така…  Часто чуєш: «Діти бувають жорстокими!» Так - бувають. Тільки такими робимо їх ми- дорослі. А діти першими відчувають і твій біль, і твій неспокій, і твій настрій. Скажете – непрофісіонально, не майстер своєї справи, не вмієш приховувати емоції… А може найбільше покликання педагога – навчити бути людиною?! Як саме? Дам декілька порад.  У спілкуванні з дітьми будь: •         правдивою,та не забувай, що правда інколи вбиває ; •          принциповою, та не забувай, що інколи цим можна ранити душу; •         доброю,  тільки не замінюй добро вседозволеністю; •          тактовною, та май сміливість говорити неприємні  речі.